2017-02-10 12:43:31

Григорій Осовий: «Мінімальна заробітна плата – це не подарунок працівникам, а обов"язок держави і роботодавця

– Григорію Васильовичу, законодавче встановлення мінімальної заробітної плати – це, так би мовити, українське ноу-хау чи загальновизнана світова практика?

– Сьогодні понад 90% країн світу, за інформацією Міжнародної організації праці, мають законодавчі норми, що регулюють мінімально допустимий розмір заробітної плати. Але механізм встановлення та регулювання зазначеного соціального стандарту є різним.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Завдання № 1 мінімальної заробітної плати – протидія бідності серед працюючих, що вкрай актуально для України, де кожен п’ятий працівник є бідним, а за рівнем середньої зарплати ми на останньому місці в Європі, поступаючись навіть більшості пострадянських країн.

У світі вже давно дійшли висновку, що мінімальна заробітна плата має забезпечувати потреби працівників та їхніх сімей, що відображено у ратифікованій Україною Конвенції МОП № 131 та Європейській соціальній хартії. Таку ж норму передбачено в ст. 9 Закону України «Про оплату праці», де зазначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей щодо харчування, непродовольчих товарів, соціальних та культурних потреб на мінімальному рівні.

Слід зазначити, що у світовій практиці є два підходи до визначення мінімальної зарплати. Перший – виходячи з основних потреб працівників щодо продуктів харчування, одягу, житла, освіти, медичного обслуговування, підтримки загальнокультурного рівня, користування окремими видами послуг (транспорт, зв’язок) тощо. З цією метою розробляються споживчі кошики, визначається їх вартісне вираження, встановлюється розмір мінімального споживчого бюджету або прожиткового мінімуму, які використовуються для визначення мінімальної заробітної плати.

Другий підхід – на основі показників економічного розвитку держави, наприклад на базі розрахунку відсотка від середньої заробітної плати, що склалася у країні. За рекомендаціями Міжнародної організації праці, таке співвідношення має становити не менше 50%, а в країнах ЄС – 60%. У грудні 2016 року мінімальна зарплата становила 1600, а середня – 6475 грн, тобто співвідношення склало менше 24,7%. Відтепер при підвищенні мінімум удвічі ми фактично вийшли на середньозважене європейське співвідношення. Це своєрідний механізм протидії соціальному демпінгу в оплаті праці. І це ще один інструмент впливу на роботодавця, щоб він не мінімізував витрати на робочу силу.

Слід визнати, що в Україні на підприємствах ще превалює система оплати праці пострадянського типу, яка вже не вписується в сучасні системи організації праці і її стимулювання. Тому наразі ми на шляху до нових підходів комплексного реформування системи оплати праці. І таку роботу розпочато із соціальними партнерами в рамках діяльності Національної тристоронньої соціально-економічної ради.

– Чому саме 3200 грн? Як визначався розмір мінімальної заробітної плати?

– Хочу наголосити, що вперше за часів незалежності мінімальна заробітна плата була розрахована об’єктивно, виходячи з вартісної величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Нагадаємо, що у цінах жовтня, коли формувалися показники проекту Держбюджету на 2017 рік, фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно з розрахунками Мінсоцполітики, становив 3155 грн. Ці дані є офіційними і публікуються на його сайті щомісячно.

І що не менш важливо, вперше за 15 років були оновлені набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних та демографічних груп населення, що застосовуються для визначення прожиткового мінімуму. Це теж було вимогою профспілок, яку виконав Уряд.

Усі попередні роки пропозиції профспілок стосовно оновлення прожиткового мінімуму владою ігнорувалися. Хоча згідно із законом, це має робитися кожні п’ять років.

– Які наслідки для ринку праці матиме нова мінімальна зарплата?

– Підвищення мінімальної заробітної плати до економічно обґрунтованого розміру має низку позитивних наслідків. Зокрема, 3,2 млн працівників буде виведено з-за межі бідності завдяки цьому підвищенню. Що, в свою чергу, вплине на підвищення купівельної спроможності населення та сукупного споживчого попиту на вітчизняну продукцію.

Також підвищення «мінімалки» зумовить збільшення надходжень до бюджету від податків на доходи фізичних осіб, скорочення розміру дефіциту Пенсійного фонду. Зокрема, це створить умови для осучаснення пенсій, які вже 4 роки не переглядалися.

Підвищення мінімальної зарплати – спосіб впливу на детінізацію економіки. Ось вам лише один приклад: за даними Мінсоцполітики, понад 40 тис. керівників офіційно декларували свою зарплату на рівні мінімальної! Тому підвищення мінімального рівня оплати праці об’єктивно змусить тих, хто платив у конвертах і подавав офіційну звітність, що нібито найманий працівник отримує 1600 грн (але очевидно, що фактична зарплата і дохід були більшими), сплачувати податок на доходи не з 1600 грн, а не менш ніж із 3200 грн. Детінізація теж поповнить державну казну. За нашими розрахунками, кожна гривня, виплачена у формі заробітної плати, повертається через споживання назад до бюджету в розмірі 45–47 коп.

– У чому полягають практичні проблеми впровадження мінімальної заробітної плати?

– Минулого тижня, під час робочої поїздки на Одещину я відвідав три підприємства, що представляють різні галузі економіки: один з найбільших заводів України з виробництва метизної продукції ПрАТ «Виробниче об’єднання «Стальканат-Сiлур», будівельну компанію «Стікон», а також комунальне підприємство «Одесміськелектротранс». Колективи великі – від тисячі до понад 2 тис. людей. Варто зазначити, що на підприємствах робота ведеться на достатньому рівні, і соціально-економічні питання вирішуються. Тож для керівників цих підприємств підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн не стало проблемою. Адже кількість осіб, яких воно торкнулося, становила не більше 5%, і в основному стосувалося некваліфікованих працівників.

У тих підприємств, які працюють по- білому і стабільно, проблеми, пов’язаної з підвищенням «мінімалки», не виникає. Звичайно, там, де підприємство працює збитково, проблеми будуть, і шлях їх подолання тільки один – підвищення ефективності і продуктивності праці. Це загальновизнане правило.

У реальному секторі економіки, окрім законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати, сторони колективних переговорів повинні спиратися також і на встановлені Генеральною, галузевою угодами тарифні ставки працівника І розряду. Цей інструмент використовується у понад 70 тис. колективних договорів, 92 галузевих угодах, що охоплюють майже 80% найманих працівників.

Звичайно, підвищення зарплати вимагатиме у багатьох випадках коригування бізнес-планів, фінансових кошторисів підприємств. Щодо дотацій вугільній галузі або комунальним підприємствам громадського транспорту на компенсацію пільгових перевезень, повинні бути передбачені кошти у місцевих бюджетах. Те саме стосується галузей, де національні регулятори визначають тарифи і ціни на газ, електроенергію, житлово-комунальні та послуги зв’язку. Мінімальний гарантований розмір зарплати 3200 грн має бути враховано.

Це механізм, який певний час потребуватиме налагодження і активних консультацій роботодавця з профкомом, а з іншого боку – з власником, акціонерами.

У бюджетному секторі оплата праці здійснюється на основі єдиної тарифної сітки, яку затверджено Урядом, і І тарифний розряд з 1 січня визначено в розмірі 1600 грн. Він зріс проти грудня 2015 року на 44%. На підвищення заробітної плати, зокрема всім без винятку працівникам до 3200 грн і кваліфікованим згідно з 25-розрядною Єдиною тарифною сіткою, додатково передбачено 40 млрд грн з державного і місцевих бюджетів. Тут потрібна тісна взаємодія міністерств з органами на місцях щодо збереження диференціації оплати кваліфікованої праці. Підвищення зарплати вчителів очікується на рівні 50%, а лікарів – 30%.

Слід зазначити, що рівень оплати праці у цих секторах був украй низьким. Зокрема, в галузі освіти 45%, або 603 тис. осіб, отримували зарплату менше нині встановленої мінімальної, а в галузі охорони здоров’я – це 55%.

Мине час, поки врегулюються усі ці речі, а наразі доведеться вирішувати низку проблем. Задля цього в Кабінеті Міністрів України створена Міжвідомча робоча група із забезпечення реалізації рішень, спрямованих на підвищення рівня оплати праці та дотримання норм законодавства в частині мінімальної заробітної плати, до складу якої увійшов Голова СПО профспілок. Відповідні робочі групи створені і на місцях в усіх регіонах України.

– Чи вплине підвищення мінімальної заробітної плати на рівень цін?

– Відповідно до урядового прогнозу макропоказників інфляція у 2017 році становитиме 8±2%. За розрахунками Національного банку України, з урахуванням 3200 грн інфляція становитиме 9,1%, тобто перебуватиме в межах визначеного коридору.

Здебільшого галас навколо інфляційного чинника мінімальної зарплати підіймають недобросовісні підприємці, які роками платили зарплату в конвертах собі і працівникам, й уникали сплати податків та єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду. Тож нині платити 3200 грн легально та сплачувати з цієї суми податок з доходу фізичної особи і 22% єдиного соціального внеску їм вочевидь не до вподоби. Але й ті підприємці, які працюють по-білому, чесно виконують свої зобов’язання перед державою і працівниками, теж не можуть пасивно споглядати, бо працюють в нерівних конкурентних умовах. Та й профспілки – проти тіньових оборудок, бо обов’язок утримувати пенсіонерів та фінансувати соціальну сферу лягає на легально працюючих. Разом з тим держава надала преференції ФОПам, дохід яких не перевищує 300 тис. грн на рік, встановивши для них норму, що сума єдиного соціального внеску не може бути менше 0,5 мінімального страхового внеску (тобто 22% від 1600 грн, а не від 3200 грн.). Але його повинні сплачувати всі підприємці, навіть ті, хто декларує нульовий дохід. Саме це викликає у них заперечення, вони погрожують закриттям бізнесу, скороченням робочих місць. Хоча насправді, як повідомив голова Державної фіскальної служби Роман Насіров, закриття бізнесу в січні мало місце саме там, де роками він не працював, будучи формально зареєстрованим.

До того ж, підвищення вдвічі мінімальної зарплати не означає автоматичного підвищення на таку ж величину середньої зарплати і фонду оплати праці, який нині складає близько 680 млрд грн, бо все залежить від економічної та фінансової спроможності підприємств та бюджету.

З іншого боку, в структурі виробничих витрат зарплата не є домінуючою. Наприклад, у промисловості це 6–10%. Як свідчить практика, вона не є основним інфляційним чинником, бо використовується в основному на поточне споживання, а через податки і внески 45–47 копійок з гривні повертається до державної казни. Тому ті, хто стверджує, що підвищення «мінімалки» спричинить інфляційний тиск на гривню і підвищення цін, явно спекулюють. Тут значно більшу вагу мають багатомільярдні інтервенції НБУ на підтримку національної валюти і банківської сфери. Іншим не менш вагомим чинником виступає директивне підвищення цін і тарифів на газ, електроенергію, транспортні послуги. І якраз тут велике поле для діяльності Антимонопольного комітету та контролю держави.

Резюмуючи, хотів би зазначити, що Федерація профспілок жорстко стоїть на позиції необхідності подальшого реформування системи оплати праці в країні на засадах гідної праці, наближення до європейських стандартів.

Підвищення мінімальної заробітної плати – лише перший крок у цьому напрямі. У ФПУ є чітке бачення подальшого руху: перегляд змісту мінімальної заробітної плати, перехід до галузевих стандартів оплати праці, прив’язка «мінімалки» до середньої заробітної плати, зміна параметрів розрахунку індексації заробітної плати, створення Фонду гарантування виплат заборгованої заробітної плати, осучаснення системи пенсійного забезпечення. Низку законодавчих пропозицій профспілки підготували й вони проходять публічне обговорення.

Ставка на дешеву робочу силу призвела до значних втрат трудового потенціалу, «відтоку мізків» за кордон. А демографічна криза та перекоси в підготовці кадрів у бік гуманітарного профілю ще більше ускладнюють ситуацію на ринку праці, який в умовах так званої четвертої індустріальної революції все більше орієнтується на цифровізацію, нано- та біотехнології, потребу в спеціалістах технічного профілю, яких нашій країні явно бракує. Про це, зокрема, свідчить аналіз, проведений нещодавно Національним комітетом з промислового розвитку, до складу якого мене делеговано СПО профспілок.

Як сказав засновник Ford Motor Company, один з найуспішніших людей усіх часів, «батько» сучасних конвеєрних ліній Генрі Форд: «Ви можете забрати мої заводи, спалити мої будівлі, але залиште мені моїх людей. І ви не встигнете озирнутися, як я знову буду попереду вас». Пам’ятаймо про це: без людини праці бізнес нічого не вартий.

Олена Оверчук,

«Профспілкові вісті»