2017-01-13 15:20:19

Ігор Бабій: Головна проблема галузі – простій заводів

–                   Які головні проблеми турбують галузь хімічної та нафтохімічної промисловості області?

–                   Основна проблема – це робота наших підприємств, яка полягає в задіюванні працівників до випуску продукції. Коли підприємство працює, тоді можна говорити про співпрацю з адміністрацією, власником щодо підвищення заробітної плати, соціальних пільг тощо. Якщо раніше на деяких промислових об’єктах нашої галузі гостро стояло питання збуту продукції у зв’язку з тим, що було втрачено ринки СНД, то нині воно не настільки актуальне. Це питання скоріше адміністрації і власника. Ми ж на першому плані ставимо зайнятість працівника.

В нас є два великі підприємства, які наразі простоюють. Це ТОВ «Карпатнафтохім» і ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття». Головна проблема останнього – запуск заводу. Підприємство також не інвестувало коштів для того, аби вийти на новий рівень своєї продукції – випуску пального, яке, між іншим, відповідає стандартам Євро-5. А потенціал у «Нафтохіміка…» є: підприємство тримає обладнання у належному рівні, є база для зберігання сировини, здійснюються задуми щодо переробки сировини на бітум для ремонту доріг.

На ТОВ «Карпатнафтохім» проблема дещо надумана, проте не менш вагома. А у зв’язку з ситуацією в державі – ще й політична. На підприємстві зроблені інвестиції, закуплено нове обладнання, тож завод міг би працювати, випускати продукцію, платити зарплату людям та податки державі. Втім, не знайдено компроміс на рівні держави. Гадаю, тільки відкинувши принципи, ми розбудуємо виробництво, перейдемо на новий етап економічного розвитку країни. А війна, маю надію, постійно не буде.

–                   Мабуть, треба сідати за стіл переговорів.

–                   Нині обговорюється питання підготовки до діалогу між власниками російської фірми «Лукойл» та адміністрацією заводу про те, щоби в другому кварталі 2017 р. ТОВ «Карпатнафтохім» запрацювало. Підґрунтя цьому є, всі підрахунки зроблено, тож керівництво підприємства дивиться в майбутнє з оптимізмом. У січні поточного року така нарада мала би відбутися. Наші урядові структури, своєю чергою, теж мали би піти на деякі уступки, скажімо, в питанні акцизів. Бо переробити і продавати на заправках пальне це одне, а здійснити глибоку переробку на хімічних комплексах – це вже інше. Такого великого прибутку на глибоких переробках немає, тому тут повинна бути якась межа розумного. На мій погляд, акцизний податок на сировину для хімічної промисловості має бути нижчим.

У загальних рисах я окреслив найболючіші проблеми підприємств галузі. Крім них, є ще й інші, над якими теж треба працювати.

–                   Чи вдалося зберегти трудові колективи від скорочення, профспілкове ядро?

–                   З цього приводу профспілка знайшла компроміс з адміністраціями. Підприємства простоюють уже кілька років, але трудовий колектив вдалося зберегти. Скорочення проведені в попередні роки до мінімуму. Вони не торкнулися фахівців, які змогли би при потребі запустити те чи інше підприємство в даний момент. Під час простою заводів також виплачується мінімальна заробітна плата, так що фахівець має можливість підзаробити на іншому місці роботи і при необхідності – повернутися на підприємство. Все це спонукає стримати працівників від масового скорочення, самовільного звільнення. Адже засіб для існування все ж є.

–                   Чи були прийняті в профспілках з приводу скорочення працівників якісь нормативні документи?

–                   Як таких документів ми не приймали. Зате в нас щомісячно відбуваються засідання профспілкових комітетів, де дане питання перебуває в полі зору. На ці засідання запрошуємо представників власника та адміністрації. Всі питання обговорюємо, погоджуємо, приймаємо відповідні рішення.

–                   Що роблять профспілкові організації, аби зберегти оплату праці під час простою підприємств?

–                   На невеликих підприємствах, які працюють, випускають і продають продукцію, отримують з цього прибуток, не потрібно якихось особливих важелів впливу з боку профспілкової організації. Оскільки вони приводять у відповідність заробітну плату до законодавчих норм. А от на згаданих мною двох великих підприємствах профспілка використовує всі необхідні можливості для того, аби втримати фахівця на робочому місці, виплатити в повному обсязі заробітну плату. Але шляхом до цього, повторюю, є тільки запуск цих заводів.

–                   Чи укладаються колективні договори на підприємствах? Як здійснюється контроль за їх виконанням?

–                   На всіх підприємствах галузі, окрім ТзОВ «Сегежа», є колективні договори. І вони, певною мірою, приносять успіх. Наприклад, на ТОВ «Карпатнафтохім» збережено соціальні пільги, зокрема надається медичне страхування.

Як одна, так і інша сторона контролює виконання колдоговору. Раз на рік проводимо збори, двічі на рік – розширені засідання профкомів, де обговорюється стан виконання колективних договорів. У проміжний період, у червні-липні, в рамках такого засідання підбиваємо підсумки роботи: виявляємо недоліки, упущення для того, аби до кінця року їх усунути і доповісти колективу про пророблену роботу.

–                   А як виконується Галузева угода?

–                   З Галузевою угодою трохи важче, але і її можна виконувати. В нас ставка працівника 1 тарифного розряду на рівні Галузевої угоди встановлена на 7 підприємствах. На стількох – встановлена мінімальна заробітна плата. Щоправда, є й такі, які не мають можливості виплачувати навіть «мінімалку», – служби обслуговування, наприклад.

–                   Які виділяються кошти на охорону праці?

–                   Ця сума коливається в межах 5-15 % від загального фонду оплати праці. Так, згідно річного звіту на ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» на одного працюючого затрачено 5876 грн. на рік.  

–                   Чи вдалося організувати впродовж року заходи щодо оздоровлення членів профспілки та їх дітей?

–                   Оздоровлення ніколи не буває багато, а нині воно взагалі скоротилося. Одночасно при недієвих заводах працівники та їх діти оздоровлюються. Частину коштів виділяє профком, частину – адміністрація, решту – сам працівник. Відсоток цей коливається на різних підприємствах залежно від фінансових можливостей платників. Більшість коштів направляється на оздоровлення дітей. У 2016 році поправили своє здоров’я 209 хлопчиків і дівчаток.

–                   Як організована фізкультурно-спортивна робота?

–                   При наших двох великих підприємствах діють спортивні клуби, де члени профспілки та їхні діти загартовуються тілом і духом. Попри те, що на сферу фізичної культури і спорту виділяється недостатньо коштів, штатні тренери належно виконують свою роботу, організовуючи спортивні групи, змагання.

Також ми проводимо літні й зимові спартакіади в межах одного чи різних підприємств, а саме: зимові спортивні ігри Галичини, обласна спартакіада серед спортклубів і колективів підприємств і організацій, обласний осінній профспілковий легкоатлетичний крос та інші. Так, у легкоатлетичному кросі на призи газети «Єдність» команда обкому профспілки виборола в минулому році друге місце. Періодично виставляємо свої колективи на змаганнях до різних свят.

–                   Чи здійснюється навчання профспілкового активу?

–                   На це ми теж звертаємо увагу. Такі навчання проводимо серед своїх профспілкових комітетів, особливо серед новообраних. Навесні минулого року профспілковим азам навчалися голови профкомів. Також підвищуємо кваліфікацію скарбників, що для нас як неприбуткових організацій є особливо актуальним. Важливий напрямок у навчанні – охорона праці, робота комісій, які діють при профкомах. Буває, ініціюємо виїзні дводенні засідання на базі нашої «Барви». Запрошуємо лекторів з вищих інстанцій. Беремо участь у семінар-навчаннях, які проводять Рада профспілок області, ЦК профспілки.

–                   У сфері культмасової роботи є якісь напрацювання?

–                   Наразі робота профспілки полягає в основному в організації свят, наприклад, Нового року, Дня 8 березня, а також «круглих столів». Більшість заходів, які ми проводили раніше, нині втратили свою вагу. Після того, як ми передали наші заклади культури на баланс міста, то працюємо ніби «по найму». Вокально-інструментальних, хорових колективів у нас теж уже немає. Залишається тільки користуватися послугами культпрацівників: вони пропонують нам білети на різні концерти, заходи, а ми їх розповсюджуємо серед членів профспілок, щоб вони могли культурно збагатитися.

–                   Чи залучається молодь до профспілкової роботи?

–                   Вирішення цього важливого питання просувається важко. На жаль, молодь не горить бажанням займатися профспілковою діяльністю. На визначних профспілкових постах – від голови цехового комітету і до «верхів» – люди з досвідом. Тож молодому профактивісту важкувато з ними тягатися, треба добряче попрацювати, щоби його обрали своїм лідером. У нас є, починаючи з Центральної ради і закінчуючи первинними профорганізаціями, відповідні комісії роботи з молоддю. Але будемо відверті: якщо ми не в силі забезпечити належну участь молоді в профспілкових рухах, то ця робота, очевидно, в нас ведеться недостатньо.

–                   З якими ще невирішеними питаннями галузь увійшла у 2017 рік?

–                   Викликає занепокоєння підвищення рівня мінімальної заробітної плати до 3200 гривень. Це добра і потрібна справа, бо попередня «мінімалка» давно себе вичерпала. Та коли ми глянемо в корінь проблеми, виникають питання. Ще не встигли підвищити зарплату – лишень про неї заявили – як уже маємо ріст цін, який, здавалося, ніхто не контролює. А проблема «зрівнялівки» заробітних плат? Це теж відкриває поле для дискусій. Треба ці питання з владою вирішувати негайно, бо добрі наміри перетворюються на погані дії.

На підприємствах нашої галузі люди начебто задоволені підвищенням зарплатні. Хвилює єдине: яким чином нараховуватиметься мінімальна зарплата, від якого показника слід відштовхуватися – від прожиткового мінімуму чи мінімальної зарплати, від 3200 чи 1600? Які умови та порядок виплат «нічних», «гірських», премій, інших надбавок? Мінсоцполітики з цього приводу роз’яснень не дає. А підприємства очікують… Працівники у невизначеності… Власник, своєю чергою, заплатити мусить, інакше змушений буде згорнути виробництво. Тому маємо «палицю двох кінців». Що ж, поживемо – побачимо…

 

Розмову вів Тарас Гросевич