2016-07-04 14:42:33

Ярема Жугаєвич: Головна мета Профспілки авіабудівників України – збереження вітчизняного авіапрому

 

– Яремо Васильовичу, як відомо, Ви брали участь у конструюванні транспортних літаків серії АН. Можна про це детальніше?

– По закінченню з червоним дипломом Харківського авіаційного інституту працював інженером-конструктором на АНТК імені О. К. Антонова. Очевидно, мені пощастило, бо починав, і досить активно, в ті часи, коли в конструкторському бюро створювався літак Ан-72, різновиди якого затребувані й сьогодні. А останньою, також безпосередньо конструкторською, була робота в групі провідного конструктора зі створення унікального, прекрасного, перспективного літака Ан-70.

– Які завдання ставите перед собою на посаді голови Профспілки авіабудівників України?

– Ясна річ, що з часом нагальність тих чи інших проблем, котрі стоять в полі зору Профспілки, змінюється. Та з моменту її утворення в 1991 році, заради виконання найголовніших завдань Профспілки – недопущення скорочення працівників, забезпечення їх достойної зарплати та необхідних умов праці, було визначено основну її мету, актуальну й до сьогодні, – збереження авіаційної промисловості як єдиної галузі в Україні.

Вже нині можна констатувати, що це вдалося. Україна зберегла за собою місце серед восьми країн світу, які мають необхідний науково-технічний потенціал для створення і виготовлення конкурентоспроможної авіаційної техніки. Підтвердження цьому – створення літаків нового покоління Ан-70, Ан-140, Ан-148, Ан-158, а також виробництво та осучаснення серійних літаків сімейства АН, виготовлених ще в радянські часи.

Завдяки позиції Профспілки збережено практично всі підприємства авіаційної промисловості і більше 60 % чисельності працівників. А тому для нас це радість «со слезами на глазах», бо інші виробничі галузі потерпіли набагато більше. В результаті, авіаційна промисловість з найменшої стала другою за чисельністю працівників серед восьми машинобудівних галузей в Україні. Зараз авіапром по праву визнаний пріоритетним в економіці нашої держави. Останніми роками він динамічно розвивається, нарощує обсяги виробництва і реалізації, має високоінтелектуальний потенціал і перспективи розвитку.

Одночасно в галузі є і певні проблеми, якими Профспілка переймається. Та я завжди наголошую, що нам немає на кого оглядатися, слід самостійно віднаходити шляхи вирішення наболілих питань.

– Як би Ви прокоментували нинішній стан авіаційної галузі України? В якому напрямку вона розвивається?

– Ситуація є непростою. Після проведення адміністративної реформи у авіаційній промисловості утворилися на рівні виконавчої влади кілька координуючих центрів, що не може не позначитися на роботі галузі в цілому. Зрештою, на фоні того, як працює наша економіка, у вітчизняному авіабудівному комплексі збільшується і чисельність працівників, і обсяги виробництва. Я з гордістю можу сказати, що навіть у найбільш кризові роки наша галузь чи не єдина в Україні змогла наростити обсяги виробництва навіть в доларовому еквіваленті. Наші підприємства попри економічну кризу нормально працюють, постійно підтверджують свою конкурентоздатність завдяки тому, що більшістю виробничих установ керують досвідчені й мудрі люди, котрі пройшли випробування часом, а також завдяки активній роботі профспілкових організацій і їх лідерів – голів профкомів.

Безперечно, тішить, що підприємства Укравіапрому піднесли реноме України як держави, спроможної проектувати, виготовляти, експлуатувати авіаційну та спеціальну техніку. Країн, що можуть це робити, в світі не більше десятка.

В цілому, якщо об’єктивно відповісти на Ваше запитання, то я, як голова Профспілки, результатами роботи галузі, безперечно, задоволений, однак не влаштовує те, що не всі можливості для покращення життя спілчан використані.

– Якось Ви висловились, що для прогресу літакобудівної промисловості необхідно провести повну технічну i технологічну модернізацію підприємств галузі. Та чи реально це реалізувати сьогодні?

– Альтернативи такій модернізації немає. Наша Профспілка цю проблему озвучила досить давно. Навіть було відповідне доручення Уряду щодо розробки такої програми авіабудування в області. На жаль, реалізація цієї програми здійснюється дуже повільно і виключно за рахунок підприємств.

Також хотів би закцентувати увагу ще на одному аспекті цієї проблеми: недостатньо лише провести модернізацію виробництва. Крім нових верстатів потрібно мати і спеціалістів, які вмітимуть на них працювати. Їх потрібно навчити, а потім уберегти від конкурентів. Це ціла низка загальнодержавних проблемних питань, які стосуються сфери державної політики в галузі освіти, житлового будівництва, допомоги молодим спеціалістам та молодим сім’ям тощо, а тому вирішити їх лише силами підприємств неможливо.

До речі, ми проводимо молодіжні форуми на кращих підприємствах галузі. Однією з головних тем на них, власне, і є модернізація виробництва і участь у цьому молодих авіабудівників.

– Ви, мабуть, поїздили світом, пізнали зарубіжний досвід конструювання літаків. Чи є за кордоном попит на українські літаки? Чи може українське авіабудування належно конкурувати з іноземним?

– Час і досвід продемонстрували, що може. Літак Ан-2 є наймасовішим літаком у світі і, попри свій «вік», користується попитом і досі в багатьох країнах. Наші літаки-велетні Ан-225 "Мрія" та Ан-124 "Руслан" ніхто не зміг повторити, а потребу в них відчувають й дотепер у різних куточках планети. Вітчизняні регіональні літаки Ан-140, Ан-148 та Ан-158 теж успішно зайняли свою нішу в світовій авіації. Легендарний літак Ан-70, над розробкою якого я теж мав честь працювати, залишається на рівні техніко-економічних показників недосяжним. Його унікальні двигуни й досі не під силу сконструювати на Заході. До речі, в 2013 році на 50-му ювілейному авіасалоні в Ле-Бурже (Франція) Ан-158 та Ан-70 в черговий раз продемонстрували усій світовій спільноті свою унікальність і неперевершеність.

– У свій час Ви очолювали правлiння Фонду загальнообов'язкового державного соцiального страхування України на випадок безробіття. Якій меті були підпорядковані Ваші дії на цій посаді?

– Нині більше восьми мільйонів людей працездатного віку поза сферою продуктивної зайнятості. А додайте сюди малий і середній бізнес, представники якого хоч і мають роботу, та не впевнені, що завтра її не втратять. Тож одне з головних завдань Фонду – допомогти людині знайти роботу, захистити її від викликів ринкових відносин; роботодавцю – створити робоче місце, а поки людина безробітна – матеріально їй допомогти.

– То що Ви вважаєте своїм найбільшим успіхом?

– Найбільшим моїм успіхом є, напевне, можливість спілкуватися з людьми. Бачите, авіаційна галузь в Україні дійсно унікальна, в якій задіяно багато прекрасних людей: керівників підприємств, конструкторів, робітників, льотчиків-випробувачів, – словом, по-справжньому всебічно талановитих людей, з котрими мені довелося працювати.

 

Розмову вів Тарас Гросевич