2016-03-09 10:22:01

«Заходіть – не плачте. Виходіть – не смійтеся!». ПІДПІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК «РУНДА» ЗІ СТАНІСЛАВІВСЬКОЇ В’ЯЗНИЦІ (1939-1941 р.р.).

… Короткі вісті зі світу, пошуки знайомих у застінках в’язниці, виявлення зрадників з- поміж себе, зізнання в коханні, останні послання до рідних, поезія прослави України з карцеру… Скільки зворушливих історій сховав цей особливий свідок – архів записів в’язнів на тюремних мисках для їжі ,т.зв. минашках, за кілька місяців до Другої світової війни на нашій землі. З вдячністю за збереження цього  «літопису» Д. Храбатину, перегорнімо сторінки і подивуймося не лише винахідливості в’язнів, які придумали такий спосіб спілкування, а й силі духу, незламності, гідності тих, хто, як розуміємо, не сприйняв на своїй землі чобіт радянських визволителів. Отож, про:

                                                       ПІДПІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК «РУНДА» ЗІ  СТАНІСЛАВІВСЬКОЇ В’ЯЗНИЦІ  (1939-1941 р.р.)

Багато бранців Станіславської тюрми НКВС в 1939-41 р.р. мали вже поважний досвід політичних в’язнів за Польщі. Для Надії Білобрам та ін. патріотів це було вже третє заарештування. Вони прекрасно знали як перестукуватися через стіну, або через вікно на нитці спускали «коника» з інформацією.

Але тут, в Станіславській тюрмі, вперше хтось придумав новітній зв’язок, який самі в’язні називали «рунда». Цей вид зв’язку став нам відомий завдяки збереженим унікальним написам на тюремних алюмінієвих мисках (минашках – З.Б.), які переписав економіст в’язниці Дмитро Храбатин з села Вовчинців на прохання голови міського суду, громадсько – політичного діяча Михайла Литвиновича. (1)

Слово «runda» -  польського походження, означає рух навколо доріжки, дороги, шляху. Наприклад, почесне коло на стадіоні наприкінці змагань велосипедистів тощо. В нашому випадку, «рундою» називали передачу письмової інформації окружним шляхом – не з однієї тюремної  камери в іншу, а через харчоблок чи посудомийку. (2)

У своїх спогадах в’язень Станіславської тюрми Омелян Крайківський згадує, що їжу у в’язничні камери роздавали самі арештанти. Очевидно, що по черзі кожна камера делегувала когось на роздачу т.зв. «баландьори». В’язень, який розкладав  миски з інформацією і був той самий «рунда». Також очевидно, що харчоблок був спільним для трьох поверхів в’язниці. (3)

З тексту на мисках розуміємо, що політичні в’язні добре орієнтувалися в міжнародному становищі, мали об’єктивну інформацію про хід слідства у їхніх справах, а також називали прізвища тих, хто зраджував своїх товаришів.

Певна річ, що механізм доставки інформації на мисках був дуже ризикованим, адже окрім тексту, було написано з якої в’язничної камери і в яку адресується повідомлення. Адресати  прочитували текст і витирали його, адже можна було потрапити під нову статтю. Тому, збережений до нинішнього часу архів написів, - мабуть, крихітна дещиця, що не була стерта. Тож маємо унікальний шанс прочитати ці рядки мовою оригіналу. 

Наприклад, миска №1 - містить велике повідомлення зі світу: «Англія є сильно бомбардована німецькими літаками. Англія на укінченню. Німеччина цього року забрала такі держави, як Болгарію, Югославію, Грецію. Туреччину, Швецію, Фінляндію… Там всюди багато німецьких дивізій. А Гітлер ще цего року сказав, що в Європі буде порядок. Кожний нарід – своє право».

Інша миска : «Рунда. Увага на дно! Німеччина окружила нас зі всіх боків, зате ми сконцентрували багато війська, головно на західнім кордоні. Тоді, як тут була тривога притемнення світла, над Самбором і Дрогобичем появились якісь літаки. Всіх польських в’язнів перевезли з Дрогобича. Є великі арештування. Люди втікають в ліс і твориться партизанщина. НКВД часто робить облави, причім доходить до гострих сутичок, війська не вживають».

Іноді не зовсім зрозуміле в записах, є чималі скорочення, певні алегорії. Очевидно, своя мова, але зрозуміла цим людям, однодумцям зі спільним минулим.

«Камера 33. Роже, сестро. Прощавай! Від великої сім’ї-родини нашої Вкраїни. Я –друг-брат твій. Прощавай, борись до загину за неньку-Вкраїну. Петро Чех. Микола Грона».

 « Гальо! К(амера)29. Хто є з Ямниці, питає Войка. Де Б.Дейчаківський?»

 «Іване! Напиши мені, хто «сипнув»  Б.і І. на твою думку. З ким ти мав очну ставку, про яку ти згадував. Що думаєш про Олю? Хто говорив згори в зелену суботу, як ми були на прогулці? Хто і кому бажав веселих свят. Про якого Влодка? Нестор -Германці. Здоровлю. Рунда.

Цікаво і те, що в згаданому альбомі є записи «рунда» німецькою, польською мовами. Видно, що загартовані націоналісти і польські поліцаї в тюремних камерах не конфліктували. Для членів ОУН було ясно зрозуміло, що польський поліцай чи офіцер – це вже ворог вчорашній.

Написи на минашках  згадують велику кількість населених пунктів - більше ста: Бабин, Біберка, Богородчани, Болехів, Вербіж Нижній, Ворохта, Вовчинець, Городенка, Голинь, Галич, Глибівка, Глушків, Делятин, Делієв, Драгомирчани, Коломия, Лисець, Снятин, Тисмениця, Ямниця, Щепарівці…- десятки міст і сіл …

А цось особливо зворушливі рядки. На одній із камер смертників було написано «Заходи-не плач, виходи – не смійся!».

Сюди, до синьоокого Івана-смертника з Богородчан приходили трепетні зізнання дівчат, словесні цілунки.

 А це написав, може, він? додому: «Послання для Ірини Карачевської з камери 33 від Івана. Мамо. За гратами ката ми 8. Спокійно я ждав тої хвилі коли на розстріл поведуть. Своєї душі не зламав, пощади життя не благав, бо, мамо, все це - Вкраїні. Забудь мені біль цей, забудь. Переложив Нестор. Іван без долі. Рунда». Символ «+» -означав, що в’язень засуджений на розстріл.

«К.33. приятелю. Герман застерігають що над її долею і красою висить два мечі. Один – з к.67. а інший -68»

«Галь.к.33. Дорогенькі Богородчани. Про Івана я розвідував, але его нігде на нашім крилі нема на разі пошта межи нами і смертниками перервана, бо 22 червня 1941 року зачалась війна межи СРСР і Німеччиною 4 год ранку. В неділю того дня вночи забрали майже всіх смертників, з них мало хто остався. Десь їх вивезли. 49с знач.м. а се є повні відомости. Воля недалеко, однак я до вас буду далі писати. Котре перечитаєте - прошу перечеркнути. Здоровлю всіх.  Антон».

Терміни засудів,  дати арештів, статті звинувачень, багато скорочених прізвищ, чимало повних. Вісті від рідних, багато слів розради і підтримки одні одним. Багато болю.

«МАЛЕНЬКИЙ…А мама ждала мого повороту і не діждалась. Про себе не маю що писати, маю добрий гумор на голодуванню і все в порядку. Тільки тужно за Тобою, а за Твоє щастя все віддала би, а мушу дивитися на Твою муку і нічим не можу помогти. Здоровлю щиро. Твій Смуток».

«До к.33. дня 20.06.41. Славні Богородчанські дівчата. Довідуюсь, що один з моїх найкращих друзів, з якими я сидів на камері 45,  дістав на суді «+». Уявіть собі: він арештований 21 листопада і я 21 листопада. Іван у Богородчанах, а Антон в Ямниці, і їх разом дають на одну камеру. ми майже ровесники. Спимо під одним коцом і зживаємося, як рідні брати. А в кінці – розлука. Як тяжко прощатись з так дорогим другом. На котру він попався? – не знати. На нашім крилі его нема. Остались лише ви, щебетушки. і тому пишіть, що цікавого коло вас, як Іван тримався на суді? Наразі здоровлю вас, а в першу чергу - сестричку. Найближчий Іванів друг – Антон».

 Як багато важила для них Вкраїна.

«Гальо. Шалієте, кати червоні, дурієте тирани,  та не уб’ют українських юнаків Ваші тортури та кайдани. Виродиться помста з наших мук і з крові святої, Ви назавжди, червоні кати, покоритесь українській зброї. Український націоналізм запанує на безмежній волі».

Вони свято вірили в це, навіть помираючи. Гідно помираючи.  «Заходіть  не плачте. Виходіть – не смійтеся!».

                                         ЗІНОВІЙ БОЙЧУК, м.Івано-Франківськ

 1.Історико-культурна спадщина Прикапаття //

Науковий збірник на пошану Петра Арсенича – Івано-Франкіськ: Нова зоря,2006.- С.239.

2.«Slownik jezyka polskiego»,PWN,W- WA1989.T.3  str.146

3. Омелян Крайківський «визволителі», описи-спогади, Дрогобич, 1998, с.- 146.