2018-10-10 12:24:05

ВСІ ГРОМАДЯНИ, КОМУ ДОРОГА УКРАЇНА, МАЮТЬ БУТИ РАЗОМ З ПРОФСПІЛКАМИ

 

Після виконаного гімну профспілок , модератор профспілчанської мирної протестної акції , перший заступник голови Ради профспілок області Володимир Уєвич, зазначив:

 «Ми сьогодні тут, щоб висловити свій рішучий протест проти рішень влади, котрі щораз більше погіршують рівень життя громадян України. Заслугою цього уряду стало тотальне продукування бідності працюючого населення. Тим часом гряде нове підвищення цін…На догоду Міжнародному Валютному Фонду влада все більше втягує в кабалу країну і її громадян. Члени профспілок, представники трудових колективів не можуть миритися з таким станом речей».

Запрошений до слова Голова Ради профспілок   області Ігор Басюк, підкреслює, що саме антинародна політика Уряду змусила профспілчан в цей складний політичний час, в час перебування країни в стані війни з Росією вийти на протест, щоб відстоювати свої права та інтереси. Усі вимоги щодо підтримки вітчизняного товаровиробника, відновлення виробництва, створення нових високотехнологічних робочих місць , справедливого розподілу результатів праці, прозорого формування цін на енергоносії … ігноруються владою. Реформи проводяться не на користь людини праці; пропозиції профспілок як сторони соціального діалогу не підтримуються Урядом. Продовжується безпрецедентний тиск і на самі профспілки, шляхом позбавлення майнових прав, виселення з профспілкових приміщень, які десятиліттями  належали профспілкам. Прикро, що для Уряду Гройсмана, як і його попередника, пріоритетними є вимоги Міжнародного Валютного Фонду, а думка тих, хто живе і працює в Україні, сплачує непомірні податки, утримує країну – не є авторитетною. Уже ніхто точно не може сказати, скільки наших співвітчизників виїхало за кордон в пошуках кращої долі чи на заробітки. Кваліфіковані спеціалісти і особливо молодь назавжди покидають рідну землю. Чи за таку незалежну і самостійну Україну боролися наші батьки і діди, чи за таку Україну гинуть, стають інвалідами сьогоднішні захисники України у війні із зовнішнім ворогом? Чи за таку Україну, де працюючи людина змушена випрошувати різних подачок та субсидій, щоб вижити. Тим часом олігархічні клани непомірно збагачуються на загальній біді.

Звертаємося до всіх свідомих громадян України підтримати справедливі вимоги профспілок та вийти на всеукраїнську акцію протесту 17 жовтня 2018 року, щоб заставити Уряд ти депутатів Верховної Ради працювати для блага України, на розбудову сильної і соціально справедливої, енергетично незалежної держави, яка зможе себе захистити від будь якого агресора – зовнішнього чи внутрішнього»,- зазначив лідер профспілок області.

Після кожного виступу протестувальники вигукують різні гасла «Забезпечений вчитель –це якісна освіта, це конкурентна держава». Так вважають люди. Що ж маємо насправді?

Про це йдеться у виступі Андрія Дем’янчука, голови Івано-Франківської міської організації профспілки працівників освіти.

« Кожен з нас задається питанням: чому ми сьогодні  тут, яка мета цієї акції протесту? В першу чергу – це систематичне недофінансування системи освіти. Це ігнорування справедливих вимог освітян, які залишаються найбіднішою верствою не лише в країнах Європи, але й так званого третього світу. І боляче це стверджувати. Ми говоримо про це з надією, що нас почують. Більшість заяв Уряду про підтримку освіти є голослівними, не підкріплені фінансовими ресурсами. На сьогоднішній день до кінця 2018 року в освітній сфері не вистачає тільки для Івано-Франківська 27 млн.грн., для області – 48 млн.грн. В проекті бюджету на 2019 рік на систему освіти міста вже недозаклали 59 млн.грн. А це проект…Що ж буде на виході реальному? Популізм Уряду перевищує всіляке терпіння…».

Серед заявлених вимог освітян – виконання обіцяного підвищення зарплат, фінансування освіти на рівні, не менше 7 % від ВВП, встановлення виплат освітянам, починаючи від 1 тарифного розряду на рівні мінімальної зарплати…. І загалом припинити політику економії на людині праці».

«Наш народ незламний. В єдності наша сила» - скандують за лідером освітян протестувальники». «Європейським цінам – європейські заробітні плати». Від імені виробничників виступає Надія Бурлака, голова обласної Ради профспілки працівників харчової та переробної промисловості.

«Ми працівники виробничої сфери повністю підтримуємо вимоги працівників бюджетних установ, свої зарплати люди мають отримувати в той день, коли їм це гарантує закон, а не тоді, коли прийде субвенція з державного бюджету. Не повинні використовуватися на це кошти місцевого бюджету, які мають спрямовуватися на будівництво доріг, шкіл, дитсадків, на розвиток громади.

В нашій країні слід давно змінити гасла політичні на гасла економічні, соціальні. Політики нас розділили і розсварили, переслідуючи свої вузькопартійні кланові інтереси. А за інтереси країни і її громадян, на чиїх плечах  вони сидять, вони просто забули.

Більшість населення країни доведене до бідності і відчаю. Отримуючи мізерні зарплати, не можуть в повній мірі забезпечити себе і родини, ми дійшли до того, що випускаючи продукцію, не можемо купити її для власних родин. Працюючі люди, і люди похилого віку сьогодні спокутують гнилу політику Уряду. Ми вимагаємо справедливого формування доходів бюджету України. Основне навантаження має бути на кишені багатіїв, олігархів, які отримують надприбутки і щодень погрожують, що збільшать тарифи на наше і так жалюгідне існування. Ми вимагаємо в рази більшого рівня зарплати, як те гарантує українське законодавство і підписані владою міжнародні акти. Влада має виконувати взяті на себе зобов’язання.

У зв’язку з децентралізацією, створенням ОТГ, вимагаємо, щоб тендерні закупки продукції в нашому місті та області проводили серед тих підприємств, які працюють тут, а не щоб молоко в наші лікарні і дитсадки везли з Дніпра, чи звідкись ще.

Ми вимагаємо від Уряду і місцевого керівництва більше уваги до місцевих державних підприємств, які є в нас. Наприклад, лише на двох державних підприємствах, які входять в систему  харчової промисловості, в нашу галузеву профспілку, - комбінаті хлібопродуктів та на спиртоб’єднанні, щодо яких були неодноразові спроби повного знищення через мовчазну споглядальну позицію Міністерства аграрної політики маємо борги із зарплат понад 2 млн.грн.

У вкрай жахливому становищі сільські мешканці, особливо сільські жінки. Нема інфраструктури, нема робочих місць, села занепадають і вимирають. Вони не мають жодної підтримки від держави, ані підтримки в майбутньому.

Ми не можемо відкласти своє життя на потім, ми хочемо жити тут і зараз, в своїй країні, мати гідну працю і гідне життя».

«Будьмо солідарні в діях і помислах». Звучить  це гасло і  об’єднує серця та помисли присутніх.

«Владо, дбай про людей, не роби з нас жебраків». Голос модератора зібрання знову кличе всіх до єдності.

Щоб говорити про охорону здоров’я – до слова запрошується Марта Терешко, голова первинної профспілкової організації Богородчанської центральної районної лікарні.

«Сьогодні медичні працівники області разом з іншими галузевими профспілками стурбовані станом медичного забезпечення в країні та області. Кризові явища в економіці, інфляція, ріст цін і тарифів, вкрай недостатнє фінансування галузей охорони здоров’я негативно позначилися на суспільстві і самих працівниках медичної галузі. Суттєво погіршився їх соціально-економічний стан. Від квітня травня поточного року уже з’явилися проблеми з виплати зарплат. Станом на 1 жовтня в шести районах області протермінована зарплата.

І ми не бачимо на найвищому рівні заходів, які би відрегулювали цю ситуацію. Як і відновлення міжпосадових, міжкваліфікаційних співвідношень в оплаті праці різних категорій працюючих. Середня заробітна плата станом на серпень поточного року в сфері здоров’я по Україні складає біля 6 тис.грн., в області – 5 тис.грн. Широкомасштабне реформування галузі охорони здоров’я проводиться при відсутності професійного менеджменту, з ігноруванням думки громадськості».

Марта Терешко закликала медиків та пацієнтів об’єднатися у зусиллях не дати зруйнувати галузь до кінця, коли в Україні не буде ані кому лікувати, ані кого лікувати.

Виступ був підтриманий скандуванням людей: «Владо, фінансуй медицину, щоб не втратити Україну».

Про вкрай негативні явища в системі профтехосвіти  говорить голова первинної профспілкової організації Снятинського аграрного коледжу Сергій Винничук.

« Ми представляємо профспілки освітян аграрного промислового комплексу. Хочемо пригадати владі, яка перестала нас вважати за людей, що тотальне знищення галузі проходить впродовж усіх чотирьох років її керування. Повністю знищується господар на землі, і сама земля. Це тоді, коли аграрії дають 40% валютних надходжень до бюджету держави. Натомість галузь не фінансують, нам не дають безвідсоткових кредитів, як це робиться в цивілізованому світі.

Українські землі нині хочуть віддати великим об’єднанням, українську землю хочуть продавати, як товар.

Хто формує нині еліту села – медики, вчителі. Це і місцеві фермери, які вирощують зерно. Боляче мені, викладачеві із 26 стажем праці в коледжі, готуючи спеціалістів для аграрного сектора, бачити як можновладці  нехтують молодими паростками доброго, як роблять всілякі перепони, щоб ми не могли працювати, здійснювати набір студентів. Наші діти через недолугу антинародну політику  не мають перспективи в цій державі, масово виїзджають за кордон. Бачимо, як Уряд нехтує нашими правами та інтересами країни.

Кому хоче Уряд та народні обранці  продавати землю? Хто з пересічних українців-господарів зможе купити її? Знаємо, що це будуть свої і закордонні грошові мішки.

Тоді доведеться бути українцям батраками у власній хаті. Тим часом на Сході гинуть хлопці-патріоти цієї землі, цвіт нації. Але вони рятують цю країну і державу.

«Не віддаваймо своєї землі, бо Україна без неї не буде Україною!», - підтримують профспілчани вигуками слова зі сцени.

Слово взяв Манолій Піцуряк, голова постійної депутатської комісії з питань охорони здоров’я та соціальної політики.

Посадовець і депутат закликає присутніх продовжувати активно відстоювати свої інтереси, говорить про непродумані і руйнівні реформи та запитує, скільки може продовжуватися ця історія.

« з 90-х років нам обіцяють, що буде краще, і ми віримо, сподіваємося, але намарне. Минулий Уряд був злочинним, чому ж цей Уряд доруйновує те, що не зробили попередники?

На кожній сесії обласної Ради ми піднімаємо питання невиплати зарплати працівникам бюджетної сфери. Минулого року 4 сесії, нинішнього –три …все, як горохом до стіни. Відповідь нам одна: привести мережу закладів до отриманих коштів. Робити скорочення, ліквідовувати все, що зайве…

Не боюся порівняння, про які публічно кажу, що ці реформи мені нагадують колективізацію в 30-х роках. Так само тоді робили: хто йшов у колгосп, йому давали їсти, паспорт роботу. А хто не йшов, то нищили, фізично, голодом. Чим відрізняється теперішній етап?

Хто йде в реформу, дають гроші, маєш іншу думку – ти ніхто.

Біда в тому, що є борги, величезні борги із зарплат. А ще більша, що в багатьох колективах державних закладів заблоковані рахунки. І зовсім абсурд. Не забезпечуючи належними коштами, держава присилає інспекторів для накладання штрафів за невиплату зарплати. Не сплативши єдиний соціальний внесок, не маючи коштів, нас штрафують. Скільки це може продовжуватися?

Я тричі депутат обласної ради, двічі очолюю комісію з питань охорони здоров’я , але покинув демонстративно зал сесії, бо мої колеги-депутати не підтримали питання про звернення до Уряду, до Верховної Ради України, про надання додаткової субвенції.

Пояснюють це тим, що багато працюють на 0.5, на 0,25 ставок. Але питаймо себе, колеги, де мають заробити в цій країні фахівці на бодай хліб в хаті? Невже всі мають іти з торбами у світи? Чи це не наші люди гарують? Як наші родини мають вчити дітей в школі, не маючи змоги дати на булку бодай, а не на повноцінний обід.

Чи, може, ці люди мають іти грабувати на дорогу?

Влада, яка спроможна працювати, має вирішувати ці питання, а та, якій байдужі інтереси людей – посилає їх іти шукати правди дальше»…

Невже тільки вулиця має заставляти владу працювати?-риторично запитує М.Піцуряк, під гучні вигуки підтримки присутніх.

Про проблеми освіти, недостатню державну субвенцію, відсутність перспектив для молоді говорив зі сцени голова первинної профспілкової організації Рогатинської гімназії Богдан Яневський.

"Застосована Урядом формула для розрахунку освітніх коштів для нашого району, наприклад, передбачає недофінансування на 25 млн.грн.  Ми пішли у відпустки без відпускних. Все літо і початок осені – вчителі без зарплат.

Інколи страшно чути відповідь влади, що коштів нема і не буде. Перекриваючи дорогу, тиском ми вибили певні виплати. Але чому так повинно бути?

І на цей рік до кінця, і на наступний –знову не вистачає мільйонів. І ми питаємо, чому застосована урядом формула нівелює гарантії Конституційні? Кожен, хто працює, має право на зарплату.

Чому без зарплат не сидять ті, хто так керує?

Ми не хочемо багато. Ми хочемо достатньо, щоб почуватися гідно і належно виконувати своє покликання.

Ми змушені цього добиватися, інакше –ми перестанемо поважати самих себе".

«Слава Україні», - скандують протестувальники.

Участь в акції протесту профспілчанської громади взяв  голова міста Івано-Франківська Руслан Марцінків.

«Влада Азарова та Януковича робила все відверто прямо, знищуючи державу. На жаль, нинішній Уряд діє хитро і підступно. Нам не кажуть прямо закривати школи, лікарні, дитсадки, не даючи необхідних коштів нас спонукують робити це своїми руками. Так і відбувається. Місто не має заборгованості перед лікарями та вчителями, але з кожним роком це все сутужніше дається. Місто має кредит на 300 млн.грн.на виплату зарплати до кінця року, Я не маю морального права дивитися в очі людям, якщо вони не отримуватимуть зароблене. Бо це не правильно, це гріх. Але так не повинно бути.

Бачачи бюджет на наступний рік, маємо ще гірші цифри. І розуміємо чому. Йдуть вибори, президентські, парламентські, і кошти треба кандидатам, які для піару ремонтуватимуть по кілометру дороги, чи якусь школу. Але не їхніми, а нам не доданими грошима.

Я декілька разів напряму звертався до Прем’єр-міністра, і не боюся казати, що гроші насправді в уряду є, їх треба просто пошукати. Ми позичаємо мільярд сьогодні в Міжнародного Валютного Фонду, під гарантії того, що піднімемо тарифи на 23 відсотки на газ. Але ж тим часом є відкрита інформація, що 80 млрд. доларів стоять на закордонних рахунках олігархів, і треба всього один закон Верховної Ради, лише політична воля слуг народу…щоб ці гроші працювали на державу.

Найголовніше сьогодні зберегти спеціалістів. Важку працю вони роблять за копійки. Наприклад, в геріатричному пансіонаті де люди доживають життя, де працювати і фізично і морально тяжко, фахівці отримують 2 тис. 700 грн. на руки.  Про які соціальні гарантії ми говоримо?

Стартувала «Нова українська школа»…Але ні копійки держава не виділила нам на зміни. По освіті ще якось даємо собі раду, по охороні здоров’я ситуація ще складніша.

Тільки за два останні роки в 7 разів піднялася ціна на електрику. На газ –тричі…

Ми повинні про це голосно говорити і бути спільними у своїх вимогах.

Де шукати внутрішні резерви, про які говорить Уряд? Основне завдання влади вчасно виплачувати цю мізерну зарплату. Але вона й цього не робить.

Ми повністю підтримуємо вимоги профспілчан. Люди масово покидають країну, то для кого ця земля? Наших фахівців вже реально агітують і купують інші держави.

Будьмо разом. Всією Україною. Міська Ради підтримує Резолюцію протестної акції, ухвалимо її на своїй сесії, підсумував міський голова.

Учасники акції протесту вимагали виходу до них голови Ода О.Гончарука, але очільник області не вийшов.

Прийняті вимоги та Резолюція надіслані Урядові та Верховній Раді. Всеукраїнська акція протесту профспілок запланована на 17 жовтня в Києві.

Марта ПАвлишин